Ви знаходитесь тут:
- Головна
- ПОПЕРЕДЖЕННЯ БУЛІНГУ В ОСВІТНЬОМУ ЗАКЛАДІ
- Поради батькам
ЯКЩО ВАША ДИТИНА АГРЕСОР «Поради батькам»
ЗАХИЩАЙ СВОЇ ПРАВА РАЗОМ З МІН’ЮСТОМ!
- Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки;
- Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів;
- Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого наступає відповідальність*
- Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою;
- Зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять – агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем.
!!! Пам’ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу! Це тривалий процес, який потребує витримки і терпіння!
Проект Мін’юсту “Я МАЮ ПРАВО!” навчає громадян користуватися своїми правами та захищати їх у разі порушення
МАЄШ ПИТАННЯ?
ЗУПИНИМО БУЛІНГ РАЗОМ! 0 800 213 103 Єдиний контакт-центр системи безоплатної правової допомоги* Звернутися за консультацією можуть як діти, так і їх батьки, учителі pravo.minjust.gov.ua *цілодобово та безкоштовно в межах України *Доки дитині не виповнилось 18 років, відповідальність за її вчинки несуть батьки.
Пам’ятайте, якщо ваша дитина порушує права іншої дитини, вчиняючи над нею насильство (булінг), батьки можуть бути притягнуті до адміністративної, кримінальної або цивільної відповідальності.
ЩО ТАКЕ БУЛІНГ? Булінг (bullying, від анг. bully – хуліган, забіяка) – це агресивна і вкрай неприємна свідома поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої дитини, що супроводжується регулярним фізичним і психологічним тиском. Види булінгу: - фізичний: штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, «сканування» тіла, нанесення тілесних ушкоджень; - економічний: крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей; - психологічний: принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж; - сексуальний: принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти; - кібербулінг: приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету, інших електронних пристроїв. 67% дітей стикалися з булінгом в школах в тих чи інших проявах* *За даними дослідженням UNICEF Ukraine www.stopbullying.com.ua/adults/statistics
ЯКЩО ВАША ДИТИНА СТАЛА ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ
- Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину;
- Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти;
- Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації;
- Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона);
- Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання;
- Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може зайняти деякий час. У разі, якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – повідомте поліцію! Захистіть свою дитину від цькування!
ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ БУЛІНГУ
- Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати;
- Зайняти нейтральну позицію в суперечці – обидві сторони конфлікту потребують допомоги, запропонувати дітям самостійно вирішити конфлікт;
- Пояснити, які саме дії Ви вважаєте булінгом і чому їх варто припинити;
- Уникати в спілкуванні слів «жертва» та «агресор», аби запобігти тавруванню і розподілу ролей;
- Повідомити керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася і вимагати вжити заходів щодо припинення цькування.
!!! Пам’ятайте, що ситуації з фізичним насильством потребують негайного втручання!
Робота з батьками.
Перше, що необхідно пам’ятати педагогу, що значну роль у виникненні булінгу відіграє сім’я: батьки як агресорів, так і жертв відрізняються неконструктивними стилями вирішення конфліктів, проблемами в комунікації. Стилі батьківського виховання, якого дотримуються деякі батьки не є ідеальним, і не є авторитетно-демократичним. Діти-агресори досить часто спостерігають ситуації насильства в сім’ї, а також зазнають тілесних покарань. Виникає так зване «коло насильства»: дитина бачить насильство в сім’ї, відтворює його в навчальному закладі, а потім у власній родині, і цикл повторюється у наступному поколінні. У групі однолітків має місце ситуація соціального навчання: перший епізод насильницьких дій, що не отримав негативної оцінки з боку дорослих, стає «пусковим гачком» для поширення подібних ситуацій у групі.
Що конкретно можуть зробити батьки для того, щоб їх дитина не стала вигнанцем. Для того щоб запобігти потраплянню дитини до групи ризику, вони можуть порадити дитині:
Ø не намагатися виділятися серед інших, якщо немає для цього підстав;
Ø не хвалитися своїм матеріальним становищем, батьками, сучасними гаджетами;
Ø не зазнаватися і не задиратися, не показувати свою перевагу над іншими;
Ø не ябедничати і не підлизуватися до вчителів;
Ø не ігнорувати «рішення» класу, якщо вони не суперечать моральним нормам не пливти проти течії свого «колективу»;
Ø не давати приводу для приниження почуття власної гідності;
Ø не демонструвати свою фізичну силу;
Ø не звертатися до жалості оточуючих у зв’язку зі своїми хронічними захворюваннями або якимись фізичними вадами;
Ø більше не показувати свою слабість.
Можна порадити своїй дитині також:
§ знайти спільну мову з кожним учнем у класі;
§ відшукати собі друга серед ровесників, а краще не одного;
§ запрошувати однокласників у гості;
§ не намагатися завжди перемагати у своїх суперечках з ровесниками;
§ навчитися програвати і поступатися, якщо дитина справді не права;
§ навчитися поважати думку своїх однокласників.
Якщо профілактичні заходи не допомогли і дитина все ж стала жертвою булінгу, батьки повинні:
· звернути увагу на те, що трапилося з дитиною і контролювати ситуацію;
· спробувати зрозуміти справжню причину того, що сталося з дитиною;
· переконатися, що дитина дійсно стала жертвою шкільного булінгу;
· повідомити про це вчителя і шкільного психолога;
· спільно з дитиною та працівниками школи спробувати знайти шляхи виходу з ситуації, що склалася;
· якщо дитина була дуже налякана і приголомшена тим, що трапилося, не відправляти її наступного дня до школи;
· при важких переживаннях стресу спробувати перевести дитину до іншого класу або навіть школи;
· при посттравматичному стресовому синдромі негайно звернутися до фахівців.
Взаємодія вчителів і батьків
Спілкуємось із батьками учнів: чому виникають конфлікти та як їх уникнути
Розглядаємо причини конфліктів та налагоджуємо доброзичливі стосунки між учителем та батьками учня.
Дуже добре, коли вчителю вдається порозумітися з батьками учнів і створити партнерську взаємодію. Тоді навчальний процес стає приємним та ефективним. А що ж робити, якщо діалог між учителем та батьками загострюється?
Щоб цього уникнути, слід знати причини конфліктів та моделі взаємодії між людьми. Розуміючи їх, легше ефективно комунікувати та впливати ситуацію, яка вже склалася. Перш за все, це збереже нерви й вчителю, й батькам. А ще й продемонструє учням ефективні моделі спілкування.
Причини конфліктів
1. Підвищена тривожність та роздратованість
Спілкуються не просто вчитель та батьки, а, в першу чергу, люди, кожен зі своїм настроєм. Буває, що роздратованість вчителя чи когось із батьків не пов’язана зі співрозмовником, але впливає на нього. Це може спричинити конфлікт.
2. Різні очікування
Для батьків їхня дитина - найкраща та найталановитіша. Завдання вчителя - навчати й об’єктивно оцінювати знання та навички учнів. Різні точки зору щодо успішності учня можуть призвести до ускладнення стосунків. Про спілкування вчителя з батьками, які переоцінюють власних дітей ви можете прочитати у нашій статті, присвяченій цьому питанню.
3. Комунікативні бар’єри
На заваді доброзичливому спілкуванню вчителя з батьками учнів може стати авторитарність, схильність до узагальнювальних звинувачень та невміння сприймати критику. Батьки учнів можуть емоційно реагувати на будь-які зауваження щодо їхньої дитини.
4. Різні погляди на виховання
Погляди батьків на виховання дитини можуть відрізнятися від погляду вчителя. Зазвичай межі дозволеного дитині стають причиною непорозуміння: від вимог щодо правил дисципліни до оцінювання знань.
5. Неправильне тлумачення поведінки співрозмовника
Буває, що причини тієї чи іншої поведінки співрозмовника ми пояснюємо, виходячи з власного досвіду, та вигадуємо деталі, яких не існує, від причини запізнення батьків на зустріч із вчителем до закритої позиції під час спілкування.
Моделі взаємодії
Чи ви замислювалися колись, як ми взаємодіємо один з одним? Чому інколи виникають непорозуміння та емоційне напруження? А справа ось у чому. Моделі взаємодії ґрунтуються на тому, що одна й та сама людина, коли перебуває в певній ситуації, може діяти, відповідно до одного з трьох її станів, які суттєво різняться між собою. Видатний американський психолог Ерік Берн у своїй праці “Люди, які грають в ігри” виділяв у кожної людини незалежно від її віку три стани: Дитини, Дорослого та Батька/Матері.
- Стан Батька/Матері виражається повчальною інтонацією, критикою, суворою цензурою, директивністю. А також стан Батька/Матері виконує ще й функцію сумління та піклування.
- Стан Дорослого - позиція реаліста і практика, раціональності та самокритичності, дипломатичності й конструктивності.
- Стан Дитини проявляється спонтанністю, емоційністю, егоїзмом, творчістю та вразливістю.
Проблеми у спілкуванні вчителя з батьками можуть виникнути, якщо вони перебувають у різних станах. Наприклад, вчитель спілкується з позиції Дорослого, розраховуючи на конструктивне обговорення проблеми. Натомість хтось із батьків перебуває у стані Дитини та замість партнерського вирішення ображається або несерйозно сприймає слова вчителя.
Як налагодити доброзичливі стосунки з батьками учнів
1. Нами керує те, що ми не усвідомлюємо
Людині дуже складно, коли вона відчуває емоцію, але має її приховувати. Й чим менше ми усвідомлюємо це, тим легше нами маніпулювати. Проаналізуйте, що саме вас турбує у спілкуванні з батьками учнів. Які емоції ви відчуваєте під час такої розмови? Не дайте неусвідомленим емоціям зашкодити вашій роботі!
2. Психологічний захист
Психологічний захист - це запас енергії, яка допомагає долати стресові ситуації. А кожен запас треба поповнювати. Тож, щоб бути не тільки хорошим вчителем, а й отримувати задоволення від роботи, дбайте про свій психологічний захист. Для того, щоб поповнити життєву енергію, дозвольте собі насолодитися життям. Спитайте себе, чого ви хочете, що може зробити вас щасливою людиною? Присвятіть час собі та своєму хобі. Дуже важливо – вчасно припинити спрямовувати думки по колу та переключити свою увагу.
3. Уважно слухайте
Й мається на увазі не порада про те, як стати приємним співрозмовником та ставити правильні запитання. Вчитель має звернути увагу не тільки на те, що сталося чи про що було сказано. Зауважте, що залишилося поза межами розмови. Такі моменти можуть бути більш промовистими, ніж цілий виступ батьків під час бесіди із вчителем. У розмові стає зрозуміло, на що спрямована увага батьків учня (наприклад, вони можуть цікавитися оцінками дитини й жодного запитання – про її взаємини з однокласниками, хоча саме на це добре було б звернути увагу).
Щоб не сталося, поважайте себе та оточуючих – навчайте дітей власним прикладом.
Системний харатер булінгу: хто винний
Поговоримо про булінг як явище, а також про те, як йому запобігти та протидіяти.
Булінг має системний характер та реалізується, зазвичай, у стабільному колективі. Традиційно цькування пов’язують саме зі школою. Усі різні, завжди можна знайти привід образити дитину, в середовищі однолітків така ситуація вірогідніша, бо однокласники краще за інших знають про «больові точки» один одного.
Не булінгу стало більше – змінюється наше ставлення до нього. Раніше булінг вважали нормою, і таким словом його ніхто не називав. Можливо, вчителі та адміністрація шкіл не завжди бачать чи хочуть бачити булінг, бо десь це вважають не питанням школи, десь вчителі самі стикалися з такими проблемами, коли були дітьми, а у більшості випадків не має знань, як діяти у такій ситуації.
Ми змінюємося як нація, еволюціонують наші цінності, й у цій системі булінг перестає бути нормою. Учні та їхні батьки все більше розуміють, що таке булінг і що деякі ситуації насправді не є нормою.
Страждати від булінгу може будь-хто, а особливо – ті діти, які менш впевнені у собі, які не відчувають підтримки родини або взагалі страждають від насильства вдома та думають, що є недостатньо хорошими. Тому надзвичайно важливо підготуватися до інклюзії у школі. І тут провідну роль мають відігравати вчитель, асистент учителя та їхня робота з батьками. Адже інколи джерело булінгу – батьки, які налаштовують дітей проти когось із однокласників. У випадку з дітьми з інвалідністю нерозуміння батьками принципів інклюзії може призвести до булінгу.
Так само й ініціатором булінгу може бути будь-хто, але особливо – діти, які вдома страждають від фізичного чи психологічного насильства, а потім або копіюють таку модель поведінки, або ж прагнуть відігратися на комусь у школі. Також у зоні ризику діти, які не відчувають меж та вважають, що їм усе дозволено.
Взагалі ж булінг починається з дрібниць: йшла дитина та навмисно скинула з парти товариша підручники, а вчитель та однокласники промовчали. Діти розуміють, що така поведінка у цьому середовищі прийнятна, та дозволяють собі рухатися далі: від психологічного до фізичного насильства, коли ми вже бачимо навіть не булінг, а каліцтво дітей у школах.
На сайті UNICEF ви знайдете детальний опис проявів булінгу, за яким можна визначити, чи не стала дитина жертвою цькування або чи не є вона сама ініціатором таких дій. Зверніть увагу, що все частіше дитина стикається з кібербулінгом, який не залишає її у спокої навіть удома та у вихідні. Тому корисно придивитися до такої інформації на сторінках дитини у соціальних мережах:
- що вона пише;
- які коментарі можна знайти під її постами;
- на які групи підписана;
- що лайкає та які коментарі залишає під постами однокласників.
Такий фоновий моніторинг може бути корисним, але бажано, щоб сторінка дитини у соцмережі взагалі була закрита від незнайомців. У такій ситуації важливо не втратити довіру дитини, зробити так, щоб у неї не склалося враження, що ви за нею стежите.
Тому важливо, щоб дитина завжди відчувала підтримку рідних та мала з ними довірливі відносини, інакше є ризик того, що батьки дізнаються про проблему лише тоді, коли ситуація стане критичною.
Булінг дуже часто зароджується у родині. Діти приходять до школи, вже маючи модель поведінки з родини, та взаємодіють з іншими дітьми. Тож булінг можуть спричинити різні ситуації: насильство вдома (навіть якщо дитина – свідок), відчуття безкарності, хибні цінності, закладені батьками, постійний стрес. Навіть для дорослих ситуація в країні - АТО та війна - стали непростим психологічним випробуванням, що вже говорити про дітей.
Чи можна зупинити булінг? Так, але для цього треба навчитися поважати та цінувати себе й інших. Зрозуміти, що оточуючі мають повне право не бути схожими на нас. Адже часто хто виступає у ролі нападника? Той, хто не має 100 % впевненості у собі, той, кому найбільше потрібна допомога. З практичної точки зору для покращення ситуації необхідні не лише зміни у законодавстві, але і багато роз’яснювальної роботи для всіх: учителів, дітей, навіть батьків та адміністрації шкіл. Це має бути цілісна система навчання, де кожен розуміє, як діяти, як не допустити кризової ситуації та як впоратися зі своїми емоціями. Дуже часто країни не лише запроваджують анти-булінгове навчання в школі, але й імплементують види навчання, спрямовані на розвиток емоційного інтелекту та софт-скілз.
На жаль, існують випадки, коли вчитель булить дітей або ж навпаки – діти булять учителя. Ми часто говоримо про жертв та агресорів, але забуваємо про спостерігачів. Без них у ініціатора не буде мотивації, адже йому необхідна аудиторія. Тому для припинення такої поведінки необхідно залучати і спостерігачів.
Не варто виключати роль школи – діти проводять там багато часу і бачать припустимі та неприпустимі моделі поведінки. Тому важливо, щоб школа мала позицію «у нас булінг неприпустимий», а не «у нас такого ніколи не було, то діти просто граються.
Зараз Міністерство освіти та науки створює онлайн-курс для вчителів, який дасть відповіді на запитання: як не допустити булінг та що робити, якщо він вже стався. Також йде робота над формуванням стандартів оцінювання шкіл, один з них – «Безпечна школа», у якому також приділяється увага превенції булінгу. Це лише початок шляху, адже для змін ментальності необхідні час та зусилля.
Може здаватися, що булінг – проблема суспільства агресивного, яке знаходиться в умовах виживання. Втім статистика розвинених країн свідчить про те, що і там ця проблема є дуже актуальною. Про це говорять і численні фільми та серіали, де тією чи іншою мірою торкаються цього питання – «Велика маленька брехня», «13 причин чому» тощо.
Ідеального світу не існує, але ми можемо покращити наш. Насамперед ми не можемо бути байдужими, а недопущення булінгу в школі має стати нормою. І до цього ми вже рухаємося. Вчителі, адміністрація шкіл, діти та їхні батьки повинні зрозуміти, що таке булінг, які він має стадії розвитку, як на нього реагувати та як допомогти дітям, що опинилися у складній ситуації. Завдяки цим діям нам поступово вдасться виростити покоління дітей, яких не цькували у школі. Це будуть уже інші люди.
Автор статті Анастасія Дьякова,
національний експерт із захисту дітей від насильства Уповноваженого Президента України з прав дитини
Догори